можно я просто тебя обниму? ^____^
Бесіда про нещасне кохання
Одна частина мене – Марія, студентка. Її все дістало. У неї чорна смуга у житті та яскраво виражений синдром картоплі. Вона хоче тижнями лежати у темній шафі, і щоб ніхто її не чіпав.
Друга частина – активна діячка Марія. Журналістка, організаторка, весела і життєрадісна людина.
Марія 2 - Добрий день. Мене звуть Марія і я журналіст молодіжного журналу «Блогер».
Марія 1 - Добрий день.
М2 – Ми пишемо статтю про нещасне кохання. Вам є що сказати з цього приводу?
М1 – А що я можу сказати? Все погано, все погано, все погано… (хитається на стільці зі сторони в сторону та дивиться в одну точку – прим.ред.)
М2 – Розкажіть, що ви відчували, коли вас покинули?
М1 – Та що розповісти… важко, боляче, в грудях немов засіла вічна порожнина.
М2 – Ясно. А ви відчуваєте часом потяг до самогубства?
М1 – Вже ні, але на початку, здавалося, що машини на вулиці розступаються від одного мого погляду. Нікому ж не хочеться платити потім за лікування, розумієте…
М2 – А розкажіть про своє кохання. Яке воно було?
М1 – Коротке, яскраве, мабуть, найяскравіше у житті. Сумне, хоч і не жалкую… Буде, що згадати, коли час вже загоїть рани.
М2 – А онукам розповісте?
М1 – Смієтеся? Таке не розповідають…буду тільки розказувати по секрету, таким же татуйованим бабцям, як і я… про веселу молодість.
М2 – То як ви вважаєте, чи є життя після нещасного кохання?
М1 – Та є воно звісно є, але поки що якесь безрадісне. Здається, як тільки поряд з тобою нікого нема, все починає руйнуватись, все проти тебе.
М2 – То які ваші плани на майбутнє?
М1 – О, вони грандіозні, дякую, що спитали. Буду й далі напиватись до нестями, поки не відпустить…
М2 – Що ви можете порадити людям, які пройшли через те саме, що й ви?
М1 – When you have somebody else in mind, it’s easier to forget. А якщо українською, то знайдіть кого-небудь на вечірок. Дивись, і полегшає.
М2 – Дякую за змістовну бесіду. Бажаю вам знайти нове кохання та заповнити оту порожнечу.
М1 – Спасибі, спасибі. Як то казав Ніцше чи ще там хто: «Все, що нас не вбиває, робить нас сильнішими». (з цими словами встає та йде, наспівуючи «пойду повєєєшусь» - прим.ред.)
З.Ы. Вот такую вот хрень нам задают делать в институте((( о чем еще можно поговорить с собой?
Одна частина мене – Марія, студентка. Її все дістало. У неї чорна смуга у житті та яскраво виражений синдром картоплі. Вона хоче тижнями лежати у темній шафі, і щоб ніхто її не чіпав.
Друга частина – активна діячка Марія. Журналістка, організаторка, весела і життєрадісна людина.
Марія 2 - Добрий день. Мене звуть Марія і я журналіст молодіжного журналу «Блогер».
Марія 1 - Добрий день.
М2 – Ми пишемо статтю про нещасне кохання. Вам є що сказати з цього приводу?
М1 – А що я можу сказати? Все погано, все погано, все погано… (хитається на стільці зі сторони в сторону та дивиться в одну точку – прим.ред.)
М2 – Розкажіть, що ви відчували, коли вас покинули?
М1 – Та що розповісти… важко, боляче, в грудях немов засіла вічна порожнина.
М2 – Ясно. А ви відчуваєте часом потяг до самогубства?
М1 – Вже ні, але на початку, здавалося, що машини на вулиці розступаються від одного мого погляду. Нікому ж не хочеться платити потім за лікування, розумієте…
М2 – А розкажіть про своє кохання. Яке воно було?
М1 – Коротке, яскраве, мабуть, найяскравіше у житті. Сумне, хоч і не жалкую… Буде, що згадати, коли час вже загоїть рани.
М2 – А онукам розповісте?
М1 – Смієтеся? Таке не розповідають…буду тільки розказувати по секрету, таким же татуйованим бабцям, як і я… про веселу молодість.
М2 – То як ви вважаєте, чи є життя після нещасного кохання?
М1 – Та є воно звісно є, але поки що якесь безрадісне. Здається, як тільки поряд з тобою нікого нема, все починає руйнуватись, все проти тебе.
М2 – То які ваші плани на майбутнє?
М1 – О, вони грандіозні, дякую, що спитали. Буду й далі напиватись до нестями, поки не відпустить…
М2 – Що ви можете порадити людям, які пройшли через те саме, що й ви?
М1 – When you have somebody else in mind, it’s easier to forget. А якщо українською, то знайдіть кого-небудь на вечірок. Дивись, і полегшає.
М2 – Дякую за змістовну бесіду. Бажаю вам знайти нове кохання та заповнити оту порожнечу.
М1 – Спасибі, спасибі. Як то казав Ніцше чи ще там хто: «Все, що нас не вбиває, робить нас сильнішими». (з цими словами встає та йде, наспівуючи «пойду повєєєшусь» - прим.ред.)
З.Ы. Вот такую вот хрень нам задают делать в институте((( о чем еще можно поговорить с собой?